You are viewing irine_ch

Казка про зникле літо

Колись дуже давно у одному маленькому королівстві зникло літо. Весь час там було прохолодно та сіро і ніхто не міг дати на те ради. Просто так сталося, що одного року після весни не настало літа. І тривало це дуже багато років. Птахи і метелики деякий час чекали на нього, але й вони не могли витримати такої тривалої прохолоди. Нічого їм не лишалося, як попрямувати до теплих країв. І дуже скоро серед гілок дерев, у небесній блакиті та серед весняних квітів не лишилося радісного співу. Тільки один маленький метелик не покинув королівства і лишився чекати на літо. Але воно все не поверталося, хоч король обіцяв винагороду всім охочим допомогти і кожного тижня збирав усіх своїх радників, але ніхто не міг запропонувати щось суттєве.

Тоді метелик вирішив сам повернути літо. Він дуже довго мандрував різними шляхами, котрими ходило й літо, та, власне, зустрітися їм так і не вдавалося. Та одного разу метелик вирішив трохи відпочити і сів на золотий колосок серед запашного поля пшениці та маків. Раптом він побачив маленьку квітку серед трав. Вона була схожою на маленьку хмаринку – пухнаста та така біла! Поруч із квіткою сиділо маленьке червоне сонечко. Метелик дуже чемно привітався і запитав, що то таке дивовижне росте і комашка відповіла, що то – кульбаба – квітка сонця й літа. Метелик дуже зрадів і вирішив, що ця чарівна рослина поверне до його рідного королівства літо. Та він не наважувався зірвати те диво.Але коли він про це думав, піднявся вітерець і підняв у небо не лише метелика, а й крихітні хмаринки кульбабки. Звичайно, лише тільки пустий стебель зостався від чарівної квітки. Метелик дуже засмутився, та сонечко втішило його й сказало, що з тих хмаринок-насінинок проростуть нові квіти. Тож метелику нічого не лишалось робити, як шукати ті дивовижні хмаринки. Він шукав їх серед пшеничного колосся, хмар дощу, кольорів веселки, зеленого листя, сонячних променів та яскравих зірок. Він назбирав дванадцять насінинок бо хотів, аби цілий рік було у королівстві літо.

Метелик повернувся до королівства, а з ним повернулося і літо. Звичайно, воно не тривало всі дванадцять місяців, але всі знали, що якщо будь-якого місяця (навіть у найхолодніший лютий!) посадити хоча б на підвіконні у горщику чарівне насіння, то неодмінно стане тепло і прийде літо.

Comments